Монітор подобається, але, я працюю на Apple Studio Display (IPS, 5K) і MacBook M4 Max. Тому це буде більше враження про мій downgrade.
Якщо не враховувати чорний колір у темряві - XG32UCWMG просто програє Studio Display. Думав, буде вау-ефект! Як розповідали прихильники OLED і ті, хто скаржиться на «переплату за Apple». Ага… 😆
Темно-сірий колір - якась дивна мішанина, схожа на тканину або сірий шум. Але це, мабуть, на будь-якому OLED так.
Мерехтіння на низькій яскравості - тут усе зрозуміло, ШІМ.
Пікселі видно - так, це не 5K, а 4K. Але різниця в чіткості просто величезна, не можу звикнути. 4K-контент на Studio Display виглядає як маленьке віконце, а тут ще й текст якийсь розмазаний - і не важливо чи Windows чи Mac OS.
Кольори на Studio Display кращі.
Яскравості наче достатньо, але мій ноутбук освітлює кімнату, а цей монітор ледь світить. Хоча в HDR все красиво та буде достатньо. З заводу стояв Energy Save замість Performance і було ще тускліше.
Меню викликає не лише сміх, а й сльози.
Кабель-менеджмент - окремий вид знущання. Зробити блок живлення з коротким кабелем, який у підсумку або стоїть на столі, або висить під столом у повітрі на рівні стільниці… ASUS - ви серйозно?
Порти - навіщо вони знизу?! Усе це тепер висить і видно спереду. Особливо цей ферит на кабелі розміром із хот-дог. Що заважало зробити їх ззаду горизонтально?
Стійка - я навіть побоявся на неї ставити: вона сама толком не тримається, куди там ще дисплей вішати.
Зовнішній вигляд і збірка - усе якесь кволе, нестійке, тремтливе, скрипуче. Studio Display - це цілісний шматок металу: стійкий, красивий, регулюється одним пальцем, з хірургічною точністю по кутах і висоті.
У ASUS же береш його міцно двома руками ззаду, натискаєш - щось скрипить, починає змінюватися кут… Передавив - крутиш назад. Точно як дзеркала-«лопухи» у якогось дідуся на Москвичі чи Жигулі. Добре що придбав окремий кронштейн.
Доречі, поки писав цей відгук, він ще і яскравість 5 разів міняв сам :)